Міжнародний Ветеринарний Паспорт (Макара)

Щорічне планове щеплення

Сьогодні ми з'їздили до ветеринарної клініки і зробили Макарчику планове щорічне щеплення в холку. Щеплення від сказу та окрема комплексна вакцина від чуми, парвовірусного ентериту, аденовірусного гепатиту та ринотрахеїту, лептоспірозу та короновірусної інфекції. Ніколи не пропускайте щеплення тварин! Адже існують хвороби не тільки небезпечні для самих тварин (зоонози), але й для людей (зооантропонози).

І не забувайте, що вакцинацію можна проводити тільки здоровим тваринам, яким зроблено дегельмінтизацію - тобто вигнано глистів. До речі, глистогінний засіб дають 2 рази з інтервалом у 10 днів - тоді вже і до лікаря можна.

Таємницю Чорного Квадрату викрито!

Сьогодні вночі ми з чоловіком побачили на вулиці кошеняту. Малесенького та чорнесенького. Я, навіть, одразу і не збагнула що це таке ворушиться у траві поруч. Як потім побачила щось схоже на голівку з великими вухами. Знявши кошеняту на камеру, і передивившись відео, я зрозуміла, що напевно Казимир Малевич, у 1915 році, так само вийшов на вулицю вночі і побачив такого самого кошеняту. Однак мобільних телефонів з камерою тоді не було (без камери-то звісно були :)), тому він і вирішив намалювати побачене. А вийшло те, що вийшло.

Макар дістався чорнил для принтера

Тихий приємний ранок. Я сплю і відчуваю, як моє обличчя лиже Макарон. Дивно, звичайно, бо ж ми закрили його в літньому будиночку на ніч. «От хитра тваринка»! - Подумуала я. – «Все ж вибралася з будиночку! Ну, в принципі, йому залік»! :) Відкриваю повільно очі, щоб його поцілувати. Бачу, що Микола вже став – поруч його немає. Переводжу погляд на Макара і бачу... що в нього СИНІЙ НІС! Спершу я подумала, що це я ще не прокинулася і це мені здається. Подивилася на подушечки його лапок – теж сині! І так рівно і гарно пофарбовані, як такими і були! Я потерла очі і тут мене вразила блискавка – ПРИНТЕР!!!

Скочила, подивилася – так і є. Макар забрався на стіл і перевернув на підлогу баночки з чорнилами для принтера. Головним чином постраждали сині чорнила. Від цього і весь макар був синім. Та хіба один Макар? Ні! Весь стіл, вся підлога, пуфік для ніг, шпалери і подушки по яким він встиг походити. Все було синім! І я, відповідно, після його обійм і поцілунків теж стала синьою! Як ми відмивали кімнату та Макара – ви можете подивитися на запропонованому відео.

Старенький Міккі

У старенького Міккі відмовила задня ніжка. Як торкаєшся неї – він скавчить. Наступати на неї він не може – тягне її за собою. Виглядає ніжка так само як і інша – не худіша, не темніша – точно така сама. Мама мого чоловіка, Ніна Миколаївна (в якої зараз живе Міккі), каже, що скоріше за все Міккі вивернув ніжку у старій клітці. Вона була триповерхова. Але поверхи були зроблені з грат. Колись давно він застряг ніжкою на поверху, став кричати, йому допомогли вибратися. Так все і пройшло – він ходив на тій ніжці абсолютно нормально. Для спокою, Міккі переселили в одноповерхову клітку. Однак через деякий час ніжка в нього стала відмовляти. Проте я розумію, що він її вічуває – адже коли неправильно береш його на руки – він пищить. Шкода дивитися на дорогу тобі тваринку, яка страіє. Згадуєш, який він був веселий... І так сумо стає. Так хочеться, щоб він завжди був молодим і здоровим. А стосовно ніжки – я проведу інтернет-літературне розслідування і викладу інформацію на блог.

Тиждень тому у нас з'явився тхір

Вчора ми святкували 1 тиждень та 1 день, як в нашому житті з'явився маленький тхір (фретка).

Заводчики з розплідника сказали, що він народився 6 грудня 2008-го року. Отже він Стрілець, за роком Пацюк, а ще в день його народження святкують іменини Макара. От і назвали ми його Макаром. Тим більше, що тхір такий довгий, як МАКАРон. А ще ми одружилися 14 липня на третю річницю наших стосунків на живому концерті Пола МАККАРтні - нашого улюбленого музиканта!

Щодня ми радіємо з того, що він у нас є. Ми любимо його. Він наш друг і член родини. Чудова тваринка і неймовірне створіння.

Будиночок Макара

У Макара триповерхова клітка для шиншили. Коштувала близька 400 гривень в зоомагазині Лапусик (Київ, вул.Героїв Сталінграда 12г, тел. 464-68-67).
На першому поверсі клітки (в лівому кутку) у нас туалет - Макарчик туди слухняно ходить, хоча йому всього 2 місяці! Праворуч він спить у м'якому шарфику.
На другому поверсі в нас кухня і їдальня (там стоїть мисочка з кормом (Royal Canin Kitten 34) та мисочка з водою (очищеною фільтром)). Ще там висить кулькова поїлка, але Макарчик поки не збагне як нею користуватися. :)
Між другим і третім поверхом в нас висить спеціальний гамачок, в якому Макарко спить і бавиться з висячою іграшкою.
А на третьому поверсі в нас поки нічого немає, бо він туди тільки нещодавно навчився залазити... :)
Клітка відкривається фронтально на першому поверсі (коли ми відходимо, то зачиняємо ці дверцята на додатковий карабін, тому що тхорі можуть відкривати дверцята) та згори на даху.
Макар там проводить рівно половину свого часу. Вночі спить у клітці. А коли ми вдома - він бігає то по дивану, то по підлозі.
Як виросте, буде постійно бігати по квартирі, як собачка!

Чистили вушка та підрізали кігтики

1-го лютого 2009-го року ми Макару вперше в житті стригли кігтики та чистили вушка. Кігтики відрізали манікюрними ножицями. Різали – не більше 3 мм. Макар пручався, але все ж ми перемогли! :) Вушка чистили ватними паличками, змоченими у 3% розчині перекису водню. Чистили тільки вушну раковину, занурюючи паличку приблизно на 5 мм. Глибше - небезпечно. За те, що Макар був слухняним, він отримав від нас сиро 5% жирності (половину чайної ложечки).

Перше купання Макара

2-го лютого 2009-го, в понеділок, ми вперше купалися! Набрали в тазик теплої водички. Посадили туди Макара. Він трохи здивувався, але потім звик. Намочили його всього, окрім голівки (адже вода не має потрапити у вушка). Потім взяли спеціальний шампунь для котенят Le Artis (без сліз), намилили його і змили під душем. Одразу після цього окутали його в махровому рушнику. Майже за мить він висох! :) Феном сушити тхорів неможна – так нам сказав заводчик, у якого ми його придбали.

Спимо...

Наш Макарчик часто спить. У дуже симпатичних позах! Просимо подивитись:

Макар - гігант! :)

Якось, на другий чи третій день перебування Макара у нас вдома, ми вирішили зважити його і заміряти довжину… Ваги нічого не показали… Але по відчуттям він важить як два СуперСнікерси. А довжина була 25 см без хвостика. Перемірявши його після тижня його перебування в нас – він виріс на 1 см! Гігант!!! :)

Макар грається

Фретка - найвеселіша тваринка у світі! Постійно бавиться, стрибає, бігає... З ним так весело! Не просто симпатична істотка, а неймовірний пухнастий позитивчик на чотирьох лапках.

Вперше на вулиці

Сьогодні (3 лютого 2009) Макар вперше побачив світ! Туман, калюжі, чорні дерева, сіре небо - здавалося б похмура неприємна погода. Однак повітря пахло весною, тому нам всім сподобалося. Макарчик сидів у куртці і дивився навколо. Ми йому показували що таке дерево, що таке гілочки, собачок... Однак, як не смішно, погулявши хвилин 15, Макарчик заснув... :) Поверталися ми додому вже з напівсонною фреткою. Потім спав у гамачку години зо 3!

Поганий наповнювач для туалету

Нам порадили використовувати наповнювач для туалету Silicat, оскільки він з якогось матеріалу, схожого на сіль, який не викликає чихання у фреток. БРЕХНЯ! Так сильно Макарчик ще ніколи не чихав! Ніколи його не купуйте! Фреткам цей наповнювач не підходить!!!

Макар з іграшковим собакою

Макар обожнює бавитися з м'якими іграшками! Особливо з собачками. А собачок в мене - ціла колекція. Люблю цих тваринок... І Макару це від мене передалося. Навіть якщо поруч слоненя м'яке пухнасте стоїть - він все одно обирає собаку. Ось так.

Як чистити вуха фреткам

Вушка фреткам потрібно чистити регулярно - два рази на місяць. Якщо чистити вушка фретки задля естетики - можна частіше. Паличку з ватою занурювати у вухо не глибше, ніж на 0,5 см. Деякі змочують ватку перекисом водню. Це робити можна, але краще використовувати вазеліновe олію. Продається вона в звичайних аптеках. На Макарі ми випробовували і те, і те. Перекис водню вичищав краще, але кажуть, що олія безпечніша.

Макар - футболіст

Не можу сказати, що м'яч - улюблена іграшка Макара. Хоча кажуть, що фретки люблять ним бавитися. Наш тхір бавився м'ячем тільки на самому початку. Потім йому впав до вподоби інший вид спорту - штовхання... ні не ядра - всього, що не знайде.

У Макара з'явилася маска і він трохи виріс

Макар живе у нас три тижні. Зараз йому 2 місяці і один тиждень. За той час, поки Макар у нас у нього вже встигла з'явитися маска!! Вона ще не досконала, але її видно здалеку. Ось дві фотографії: перша (без маски) зроблена три тижні тому, а друга (з маскою) - сьогодні.

А ще Макар став більшим. Якщо раніше він вміщався в одну руку, то зараз - ледь в дві руки. Виміряти його не так просто, адже він постійно крутиться. Вдалося нам це зробити лише тоді, коли він спав. Довжина на рулетці була 30 см. Однак нам здається, що іноді він витягується і тоді стає набагато довшим.

Випав зубчик...

У Макарчика випав зубчик!!! Ми гралися в "кусачки" і, раптом, ми побачили, як в нього з ротика почала йти кров. Ми злякалися, а потім я побачила, як в Макарчика хитається задній зуб! Він випав. Ми його помили і поклали в коробочку від золотих прикрас. На прам'ять... :)
Кажуть, що у фреток міняються зуби до 70-ти днів. Макарчику вже більше, а зубчик випав... :( Іще кажуть, що останніми у фреток випадають клики... А клики в нас поки на місці... Нам вже скоро 3 місяці...

Нашкодили... :)

Нещодавно ми прибирали кімнату - чистили килим щіткою, яку опускали в тазик з водичкою і порошком. Макарончик вирішив, що тазик з пінкою - це басейн і стрибнув туди!!! Ми і він так злякалися! Почали його ловити по кімнаті, щоб змити порошок, а він втікає. Нарешті зловили його, затягли в душ... Ось фото-доклад з ванної кімнати... :)

Розмовляємо

Коли Макар був маленьким він "укав" - так, як на відео. Потім "укати" припинив і став "клокотати". Так попискувати тонким кудахканням. Як інопланетянин. :) Дуже кумедна у фреток мова.

Кастрація фретки

Сьогодні (11 лютого 2009) ми возили Макарчика на кастрацію... Ми дуже переживали: думали, чи гуманно це. Та Коля вважає, що це гуманніше, ніж навпаки залишати його спроможним розмножуватися, але без подружки. Він і дійсно мучився.
По-перше, він все почав мітити неприємною на запах рідиною...
По-друге, він почав "бавитися" з іграшковою собачкою і дуже втомлювався від цих забавок...
По-третє, всі наші речі стали пахнути тхорем...
І по-четверте, що стало найвагомішим аргументом, - Макар почав мене (Ганну) кусати. І так сильно кусати, що аж просто гризти. Вгризався мені в руки (здебільшого туди, де жили), в ноги (в найніжніші місця - щиколотка, під колінкою...) і взагалі бігав за мною по всій квартирі. Було неприємно, що я не можу з ним нормально спілкуватися - пестити, цілувати, гладити тощо. :(
Нам всі ветеринари та власники тваринок радили тільки одного лікаря - знаменитого генія ветеринарії Андрія Андрійовича (головного ветлікаря Київського Зоопарку). До нього ми і потрапили. Дуже приємний чоловік. Макарчика забрали на операцію, а нам сказали піти подивитися на слоника з півгодинки (ветлікарня знаходиться на території зоопарку, тому ми подивилися не тільки на слоника... :)))). За 35 хвилин прийшли, нам віддали Макара і Андрій Андрійович сказав, що за годинку він вже бігатиме як і раніше. "Статевий бунт" пройде за тиждень-два. Зараз в Макарчика два маленьких шрами на геніталіях (на яєчках), зашиті чорними ниточками. Ниточки Макарчик або сам витягне, або якщо ні - то лікар за 2 тижні. Фретки ніколи не лізуть до своїх ранок, тому ніяких бинтів нам не наклали.
Операція була об 11:30. Зараз 19:05 - Макарончик спить у гамачку, але до того вже бігав по квартирі, їв, пив і навіть вкрав з тумбочки коробочку від ювелірних прикрас. :) Щоправда він ще трохи п'яненький... :)

Макар на природі

Макарчик любить гуляти на вулиці - йому все цікаво! Всі квіточки, травиночки, жучки, перехожі... Але як трохи походить - одразу йде до ніг.

Тиждень тому ми їздили до батьків мого чоловіка (Миколи). Вони живуть у чудову місті Українка - дуже чистому і живописному. Навколо купа озер і річок - Дніпро, Козинка, Стугна... От як раз на останній ми були на пікніку разом із Макарчиком.

Спершу водили його на поводочку, а потім відстібнули - і він і не намагався втікти. Здавалося б рідня стихія - ліс, річка, пісочок... Але ні - він свійський :) ... Навіть спробували його покупати в річці - плаває дуже смішно, але сказати, що йому це сподобалося - не можемо... Наступного разу купатимемо його тільки за його бажанням... Обіцяємо! :)

Чим годувати фретку

Підчас вибору корму, ми дуже добре вивчили всю інформацію про годування фреток по всьому світі. Виявилося, що є корми преміум та економ класу. До авторитетних преміум кормів для тхорів належать відомі на українському ринку Royal Canin та ProPlan. Ще радили якісь корми, але в Україні вони не продаються, до того ж - в таблиці якості кормів ті стоять далеко не на найвищих сходинках. Ми годуємо Макара кормом Royal Canin BabyCat 34 (для кошенят від 1 місяця до 4-оьх). Коли Макару виповниться 1 рік, ми перейдемо на корм Royal Canin для кошенят до 12-ти місяців. Макару дуже подобається цей корм. Він його хряпає за обидві щоки. В Росії Royal Canin місцевого виробництва, тому вважається неякісним кормом. До України ж привозять Royal Canin з Франції!!! (ось посилання на їх сайт http://www.royalcanin.com.ua/ru/pages/about.html).

Заводчики фреток, в яких ми купували Макарчика, казали, щоб ми годували його вареними курячими головами та шиями. Але вивчивши всю передову міжнародну систему годування фреток, зрозуміли, що фретка не отримає від такої їжі необхідних речовин. Відтак - вихід 1 - якісний корм!!! Тільки якісний, адже від неякісних у фреток може бути сечокам'яна хвороба.

Будьте пильними і смачного! :)

Новий будиночок Макара

Ми вже великі, тому клітинку час було поміняти... Купили триповерховий "котедж" в зоомагазині. Італійський будиночок для фреток. В набір входив гамачок, 3 мисочки, кутова хатка і тунель. Все разом нам коштувало приблизно 900 гривень.



Розміри такі: висота - 74 см, ширина - 88 на 51 см. На першому поверсі в нас туалет та майданчик для грашок, на другому - спальня (гамачок та поличка) і на третьому - кухня-їдальня. Між другим та третім поверхами в нас "ліфт" :) - тунель.

Є дверцята згори і з боку. На бокових в нас висить карабінчик, щоб Макар сам не вибрався.

Ось такий італійський котедж... :)

Макар на Інтері в програмі "Знак Якості"

Ми з чоловіком працюємо на програмі "Знак якості" на телеканалі Інтер (я - сценарист (Ганна Шевченко), а чоловік - режисер-постановник (Микола Єрмоленко)). Нещодавно знімали програму про вологі серветки і я написала ведучому (Костянтину Грубичу) підводку про вологі серветки для тварин (які дають приємний аромат). Ось так наш фретка Макарчик засвітився на ТВ... :)

Всім в колективі він дуже сподобався. Ходив зі мною на поводочку по всьому каналу - байдужих не було. А Макарчику найбільше з нашого колективу сподобався звукорежисер Юрій Павлович - поціновувач тварин. Ви любите тварин - і вони вас люблять. Це кохання взаємне! :)

Макар, басейн і крокодил

Макарчик любить свій басейн. І взагалі фретки обожнюють воду - плавати або приймати душ разом і господарем. Поки що наш тхір трохи боїться води (напевно після купання із шампунем :)), але маємо надію, що цей механічний крокодильчик (який став його улюбленою іграшкою) привчить його до води. Зробіть свой фретці басейн і купіть схожу іграшку. Це буде цікаво і вам і фретці.

Макар любить копатися у рисі

Фретка - напівнорна тваринка. Тому фретки дуже люблять копати. Наш Макарчик на вулиці, якщо знайде якусь дірочку в землі, одразу починає засовувати до неї носа і копати. Власники інших фреток порадили зробити своєму улюбленцю "копалку з рисом". Ми взяли коробку від взуття, насипали до неї 1 кілограм рису і ... улюблена копалка Макарончика готова. Зробіть і ви своєму тхору такий подарунок. Фретка буде в захваті! :)

Макар приймає душ...

Майже всі власники фреток в один голос кажуть, що фретки обожнюють воду - плавати, купатися разом із господарем в душі... Сподіваємося, до Макара ще прийде ця приємна звичка... А то кожен похід до душу для нього катування! Щоправда, коли все закінчується, він швидко відходить і стає веселим. Навіть у басейн, який ми йому зробили, він залазить максимум передніми лапками. І, відверто кажучи, йому це не дуже приємно. Хоча єдине що рятує - його цікавість до всього. І до води в тому числі. Як ставиш відро з водою, щоб підлогу помити, то він обов'язково буде намагатися до нього влізти... От куди не треба - лізе, а куди треба - не хоче. КАПРИЗУЛЯ! :)

Фото-звіт Макара зі зйомок у програмі "Знак Якості"

Програма "Знак якості". Ефір програми на телеканалі Інтер 14.08.2009. Тема програми: Вологі серветки.

Костянтин Грубич - ведучий і голова програми "Знак якості" робить підводку до рубрики "Хімічний аналіз". А на руках у нього хто? - правильно - МАКАР!

Ну як не поцілувати?.. :)

Костянтин Грубич розповідає про те, що існують вологі серветки для фреток (тхорів) та інших куньїх. Фретці вони не шкодять і запах не дратує, а господаря тільки радує.

Костянтин Грубич протирає мого фретку

спеціальними ароматичними вологими сереветками.

Костянтин Грубич завершує підводку.

А це я (Ганна Шевченко) - сценарист програми "Знак якості" - веду рубрику "Довіряй і перевіряй" про вологі серветки для тварин. Це мій кролик Вафля - сусіда по кімнаті Макара. На ній я демонструю, як чистити вушка звіряткам спеціальними вологими серветками.

Перше знайомство зі снігом

Актиномікоз

Актиномікоз - страшна хвороба. Спеціально не буду копіювати медичні статті з інтернету, а пясню все своїми словами - основаними на практиці і знаннях, які я здобула під час лікування цієї хвороби мого кролика Вафлі.
Актиномікоз, хоч і має закінчення "мікоз" - від латинського "гриб", - однак вчені вважають що це не грибкова хвороба. Проте, розвивається вона і заразитися нею можна саме як грибком. Найбільший ризик захворіти нею у людей, як працюють з СІНОМ!!! Власне, як і у тварин, які це сіно постійно їдять - корови, коні, гризуни. Збудник цієї хвороби живе на сушеній траві. Тому, якщо ви маєте звичку класти до рота соломинку або лежати на сіновалі - дуже прошу вас відмовитися від цієї звички! Ця хвороба смертельна. Більше того - тортури, яких зазнаєте ви, чи ваші тваринки, від цієї хвороби - ні з чим не порівняти.
Актиномікозні збудники оселяються у губчастих кістках - тобто кістках з пористою структурою. Перш за все це кістки щелеп та лопаток. Саме в такій кістці актиномікозним міцеліям (ниткам-корінням) надзвичайно комфортно розповсюджуватися по всюди. Варто лише мати незначну ранку (наприклад від льодяника) в роті - і після неправильного контакту з хворим (твариною чи людиною) актиномікозна спора може оселитися і у вашій щелепі.
Як лікувати? А ніяк. Всі ін'єкції зводяться все одно до операції - тобто видалення шматка кістки у хворого. І нікому не відомо, чи стихне ця хвороба після видалення частини щелепи - адже підступні непомітні міцелії, могли розповсюдитися вже й далі за видалену ділянку.
Ми з чоловіком були в зоні ризику захворювання, адже коли цією хворобою страждала Вафелька, нам говорили, що скоріше за все в неї діабет. І ми з Миколою не робили належних заходів гігієни після контактів з кроликом. Однак, Бог є! І він допоміг і нам, і Вафельці. Ми - не заразилися, Вафля - вижила (хоча лікарі говорили, що шансів у неї вкрай мало).

Прояви актиномікозу у кролика (на прикладі нашого кролика Вафлі):

• Різка втрата ваги;
• Постійна спрага;
• Втрата апетиту;
• Слиновиділення з неприємним кислим запахом (різким і відвертим - вся квартира була ним наповнена);
• Процес постійного жування, хоча в роті нічого немає;
• Збільшення очного яблука з боку зараженої частини щелепи;
• "кислі" очі;
• Апатія, втрата реакції.

Все це виглядало як абсцес, який у кроликів буває часто. Перш за все від неправильного росту зубів. Однак у Вафлі всі зубки, слава Господу, в ідеальному стані - сточені, прямі, ростуть в правильному напрямі.

Заходи лікування кролика, хворого на актиномікоз:
Вафлюнці зробили операцію - вичистили мішок абсцесного гнию зі щелепи. Через день, протягом 2-х тижднів, ми їздили до нашого лікаря, яка довичищувала білі хлоп'я гнию з рани і вкладала в ранку тампон з йодісом. Щодня ми кололи Вафельці ін'єкції з ліками. Спеціально не буду писати якими, щоб ви - не дай Боже, - не зайнялися самолікуванням. Бо сучасний світ диктує саме такі міри - часу ні в кого немає. Ми з чоловіком це знаємо не по чутках.
Вафля нічого не їла. ми терли на мілкій терці моркву (майже у пюре) і тільки тоді вона вилизувала це пюре з мисочки. З ложечки поїли її настоєм ромашки. Промивали вражене око - теж тим настоєм і мастили очною тетраціикліновою маззю. Відтягали повіки і вичавлювали мазь майже під очні яблука. Щодня я чистила Вафлі клітку. До речі - забудьте про наповнювачі для туалету на цей період. І, звичайно, ніякої підстилки із серії тирси чи, що вже назавжди, сіна!!! До туалету ми стелили паперові серветки (міняти щодня!), а на підлогу стелили махрові рушники та старі простирадла (їх я прала щодня (потрібно мати кілька наборів, щоб випрані встигли добре пратися і висушуватися!)). Клітку я обробляла парою. В жодому разі не використовуйте хімічні засоби! Максимально - оцтовий розчин (2 частини води на 1 частину оцту). Але найкраще - пара (в нас була парова машинка). Протягом майже двох місців ми з чоловіком щовера кололи Вафельці вітаміни групи В (в ніжки). А ще на самому початку їй дуже допомагало, коли я всипала їй до враженого ротика розріблену до порошку таблетку стрептоцида.

До кого звертатися:
В Україні найкращим доктором є головний лікар Київського Зоопарку Андрій Андрійович Марунчин ( контакти я викладати на блозі не буду, однак ящо вам особисто знадобиться допомога цього лікаря - зв'яжіться зі мною за email-ом). Саме він прописав реабілітаційний період після операції, дотримання якого зробило з Вафелькою дива!
Так само щиро радимо київську ветеринарну лікарню Нео Вет (Київ, вулиця Беретті 18, тел. 515-27-83 - цілодобово). Саме в цій лікарні пані Ульяна зробила вирішальну операцію по видаленню абсцсивного гнию.

На завершення... Вафля під час ховроби втратила 2 третини свої ваги. В неї почалося шкірне запалення на грудці (від слиновиділення). Були вражені очі. Нам казали, що нічого не треба робити (були в нашій іторії і такі лікарі) - ніби нехай вже кролик помре, і вам і їй так буде краще. НІКОЛИ НЕ ЗДАВАЙТЕСЯ! По-перше знайте, - що в Україні лічені спеціалісти з гризунів! Адже хто вони такі в медецині ці гризуни? - розходний матеріал! Тому дуже важливо знайти професіонала, який вміє їх лікувати! Після лікування (назначеного саме прфесіоналами) Вафля повернулася до свого звичного характеру, апетиту і ваги! Вона в нас злюка - але ми її любимо. Бо хіба можна любити тварину тільки за те, що вона дає себе погладити? Аж ніяк! Будьте здорові - і ви, і ваші тваринки!

Моя перша ін'єкція - уколи Вафлі

Взимку з 2009 на 2010 рік наша Вафелька захворіла на актиномікоз. Це страшна хвороба, яка роз'їдає губчасті кістки. Насамперед - щелепи та лопатки. У Вафлі був абсцес на нижній щелепі. Багато хто казав, що вона помирає, але вона вижила!

Допоможіть тваринкам Київського Зоопарку!

Якщо ви так само любите тваринок, як я - тоді я запрошую вас долучитися до програми опікунства тваринок у Київському Зоопарку! Що це означає? Ви можете обрати будь-яку тваринку (чи кількох одразу) в Київському Зоопарку і дати їй гроші на їжу та на утримання. мінімальний термін опікунства - 3 місяці. Коли ви візьмете тваринку під своє опікунство, поруч з вольєром вашого друга встановлять вашу фотографію та ім'я. Це за бажанням. Кожна тваринка має свої добові потреби у грошах. Тому пропоную вам продивитися ціни утримання тваринок на офіційному сайті Київського Зоопарку: програма опіки в Київському Зоопарку та умови участі у програмі опікунства та ціни. Ще прошу до вашої уваги телефон координатора програми опікунства над тваринками: Галина Бузан (044) 332-84-08, (044) 332-84-08. А ще запршую вас подивитися сторінки: опікуни 2008 року та опікуни 2009 року.
Від себе хочу додати, що допомога тваринкам - найблагородніша справа для людей. Якщо людині стає наснаги і бажання допомогти тваринам - тоді вона справжня унікальна особистість.

Помер мій друг

26 квітня 2010 року об 11:00 помер слон Київського Зоопарку БОЙ. Він був моїм другом все моє життя. Він залишається моїм другом і після його смерті. Я сумую. Я плачу. Я люблю ЙОГО!!!

Мої Африканські равлики Ахатини - Боні та Клайд

Це мої африканські равлики Ахатини - Боні та Клайд. Коли саме вони народилися - сказати важко. пам'ятаю, що з'явилися вони в нас дуже несподівано. ми з чоловіком працюємо на телеканалі "Інтер" (я сценарист. а Микола режисер-постановник програми "Знак якості"). Півроку тому ми знімали рубрику "Довіряй і перевіряй" про консервований болгарський перець. Я, як автор сценарію, вирішила запросити до студії гостю - розводника африканських равликів Ахатина. Тема була про те, що й в шкідниках городів - равликах, можна побачити красу і грацію. Ось ми і побачили. Одразу після зйомок купили в неї двох малесеньких равлючків. Равлики тваринки двостатеві (гермофродити), однак Микола назвав свого Клайд (він в нас типу хлопчик), а я свою Боні. Вони були 4 см завдовжки. Зараз вже 7-8 см. Однак розводниуя обіцяла нам максимум - 25 см. От, чекаємо :)

Мої рибки

Це наша головна риба в акваріумі - Віктор Андрійович Ющенко! Він короп Кої. В нас була Юлія Володимирівна... Але ми погодували її харківським кормом (бо німецького, яким ми годуємо риб завжди, в магазині не було) і вона на ранок померла. Сміх та гріх. Однак залишився ще один короп Кої - Віктор Федорович або Тягнибок. :) Була така собі політична трійця, але оскільки ми з чоловіком більше симпатизуємо Тягнибокові - вирішили його назвати чимось середнім - Віктор Федорович Тягнибок. :) Він живий здоровий. Ще в нас є купа різних рибок - навть важко всіх перерахувати. Але в кожної є ім'я. Наприклад в нас є сом Сєрьожа 9названий на честь мого батька, який його нам подарував) і сом Гугл (коли його виймаєш з води він пищить). Ще ми пишаємося великими травоїдними піраніями - їх загальне ім'я - Млинці. Про риб і про догляд за акваріумом (нагадаю - він у нас кутовий на 190 літрів) я ще не раз розказуватимему на цьому блозі. І головним чином про дружбу і врожбу окремих видів риб, який неможна саджати в одну водойму. мали неприємний досвід (хоча продавці запевняли, що всі житимуть дружньо).

Мій пацюк Міккі

Це мій пацюк Міккі! До нас він потрапив достатньо банально і дивно водночас. Був початок року пацюка. Ми з чоловіком приїхали до його батьків в місто Українка (під Києвом). Над миколиними батьками жив і живе його друг зі школи - Сашко. Ми вирішили піднятися до нього в гості. піднялися, а він каже: "В мене для вас подарунок на Новий рік", - і витягає з піджака малесенького пацючка. ми були в шоці, бо зовсім ніяк не були готові до ТАКОГО подарунку. Довго відмовлялися. Микола, навіть, трохи полаявся з Сашком. Мовляв, такі подарунки робити неправильно. Але Сашко розказав страшну історію. він день тому був в Києві у знайомого - відзначав Новий рік. Там він побачив Міккі у трилітровій банці - зовсім голодного і бідолашного. Сашко пожалів пацючка і забрав його у горе господаря (господарю теж хтось подарунок на свято зробив). Потім пояснив, що тримати в себе він його не може, а знаючи, що ми з Миколою любителі тварин, вирішив, що Міккі в нашій хаті саме місце! Ми довго радилися. Миколина мама Ніна Миколаївна сказала, що вона його забере. Нам стало легше. ми забрали в Сашка Міккі. Спершу він жив у Ніни Миколаївни, потім переїхав до нас. Потім знову переїхав до Ніни Миколаївни. Вся наша родина його дуже сильно любить. І він нас також. він дуже розумна тваринка. За хромосомами пацюк один з найближчих родичів людини! Він живий і зараз. Старенький, кволенький, але щасливий та ситий.

Мій декоративний тхір Макар

Це мій друзяка - скажений і веселий тхір Макар! Не тваринка - а кубло позитиву!!! Більш енергійної тваринки годі й уявити! Макар народився 6 грудня 2008 року. Я давно придивлялася до цієї тваринки. Окрім того, що вони симпатичні, я ще й розуміла, що вони розумні. Чому? А тому що вони з родини собачих! тобто не гризуни, наприклад, а справжні хижаки! Так вже в природі повелося, що хижаки розумніші. :) Ми з Миколою довго виношували цю ідею і... нарешті вирішили звернутися до заводників. Просто ввели в Google Search "фретки Київ" і нам видало такий сайт: animal-planet.com.ua
Розводники виявилися дуже приємними людьми. Пояснили, що нам потрібно трошки почекати, оскільки тхорики тільки народилися і їх неможна відривати від мами. Ми чекали близько двох місяців. нарешті нас покликали вибирати фретку. ми були такі схвильовані... Прийшли до власників питомника, сіли навколішки на килим і нам винесли тазик! Так - тазик для прання!!! В тазику було 2 самці. Білий і наш - стандартного обарвлення. Я вже спершу знала, що хочу саме стандарта - бо мені здавалося, що вони найбільш наближені до природнього забарвлення. Макарчик тоді спав. натомість його білий братик жваво нами зацікавився. Ми взяли сонного Макара (який тоді ще не був Макаром) і поклали до коробки від взуття, наповненої махровими рушниками та вовняним шарфом. Сонного ми привезли його додому. Поклали йому до кліточки (її ми купили заздалегідь) іграшкового кролика і заселили Макарона. Перші тиждні він так гучно мукав!!! так гучно і чисто, як маленький ведмідь!!! Зараз він тільки балаболить, коли радіє. Смішна тваринка. :) Ім'я Макар йому вигадав мій батько. Він знайшов, що 6 грудня - день святого Макара. Також прочитав, що Макар - означає "Щасливий". Тому так і став Макар Макаром.

Мій карликовий кролик Вафля (порода баран)

Це моя злючка Вафля. Дуже цікаво вона в нас з'явилася. Ми з чоловіком працювали на програмі "Шанс" (телеканал "Інтер", потім "1+1"). У 5-му сезоні, на фінальному галаконцерті, поміж інших учасників брала участь молода співачка Тетяна Заєць. І я вигадала, щоб ведучі (кузьма "Скрябін" та Наталя Могилевська) оголосили про її вихід, тримаючи в руках іграшкового зайця. Однак, порадившись з режисером (Олександром Даругою), ми вирішили, що можна взяти і живого зайчика (в оренду). Так, на день Києва у 2006-го року ми вперше побачили Вафлю. Її привезли за лаштунки Палацу КПІ у маленькій коробочці. весь день бідолашна вона просиділа під колонками, з яких лунали фонограми пісень учасників Шансу. тож який в неї має бути характер? Звичайно вона злюка! :) Після концерту Микола (мій чоловік) запропонував її залишити в нас. Наталя Могилевська про це почула і стала просити нас продати їй Вафлю. Після жартівливих суперечок Вафля залишилися жити з нами. нехай зла - але наша! :)

Мій англійський кокер спаніель Гоша

Це мій брат і найкращий друг. Англійський кокер спаніель Гашиш (за паспортом Гоша). Гоша народився 1 січня 2001 року - в перший день тисячоліття. Він і справді собака нового покоління - дуже прогресивний. З Гошею ми прожили разом мої найбожевільніші (в позитивному розумінні) роки. Мої університети, кохання, розставання з коханими, нові зустрічі, подруг, їхню зраду, зйомні квартири, перші кроки на роботі, мої кар'єрні звершення, і все-все-все найприємніше і найболючіше, що поки було в моєму житті. Ми з ним справжні друзі.