Моя перша ін'єкція - уколи Вафлі

Взимку з 2009 на 2010 рік наша Вафелька захворіла на актиномікоз. Це страшна хвороба, яка роз'їдає губчасті кістки. Насамперед - щелепи та лопатки. У Вафлі був абсцес на нижній щелепі. Багато хто казав, що вона помирає, але вона вижила!

Допоможіть тваринкам Київського Зоопарку!

Якщо ви так само любите тваринок, як я - тоді я запрошую вас долучитися до програми опікунства тваринок у Київському Зоопарку! Що це означає? Ви можете обрати будь-яку тваринку (чи кількох одразу) в Київському Зоопарку і дати їй гроші на їжу та на утримання. мінімальний термін опікунства - 3 місяці. Коли ви візьмете тваринку під своє опікунство, поруч з вольєром вашого друга встановлять вашу фотографію та ім'я. Це за бажанням. Кожна тваринка має свої добові потреби у грошах. Тому пропоную вам продивитися ціни утримання тваринок на офіційному сайті Київського Зоопарку: програма опіки в Київському Зоопарку та умови участі у програмі опікунства та ціни. Ще прошу до вашої уваги телефон координатора програми опікунства над тваринками: Галина Бузан (044) 332-84-08, (044) 332-84-08. А ще запршую вас подивитися сторінки: опікуни 2008 року та опікуни 2009 року.
Від себе хочу додати, що допомога тваринкам - найблагородніша справа для людей. Якщо людині стає наснаги і бажання допомогти тваринам - тоді вона справжня унікальна особистість.

Помер мій друг

26 квітня 2010 року об 11:00 помер слон Київського Зоопарку БОЙ. Він був моїм другом все моє життя. Він залишається моїм другом і після його смерті. Я сумую. Я плачу. Я люблю ЙОГО!!!

Мої Африканські равлики Ахатини - Боні та Клайд

Це мої африканські равлики Ахатини - Боні та Клайд. Коли саме вони народилися - сказати важко. пам'ятаю, що з'явилися вони в нас дуже несподівано. ми з чоловіком працюємо на телеканалі "Інтер" (я сценарист. а Микола режисер-постановник програми "Знак якості"). Півроку тому ми знімали рубрику "Довіряй і перевіряй" про консервований болгарський перець. Я, як автор сценарію, вирішила запросити до студії гостю - розводника африканських равликів Ахатина. Тема була про те, що й в шкідниках городів - равликах, можна побачити красу і грацію. Ось ми і побачили. Одразу після зйомок купили в неї двох малесеньких равлючків. Равлики тваринки двостатеві (гермофродити), однак Микола назвав свого Клайд (він в нас типу хлопчик), а я свою Боні. Вони були 4 см завдовжки. Зараз вже 7-8 см. Однак розводниуя обіцяла нам максимум - 25 см. От, чекаємо :)

Мої рибки

Це наша головна риба в акваріумі - Віктор Андрійович Ющенко! Він короп Кої. В нас була Юлія Володимирівна... Але ми погодували її харківським кормом (бо німецького, яким ми годуємо риб завжди, в магазині не було) і вона на ранок померла. Сміх та гріх. Однак залишився ще один короп Кої - Віктор Федорович або Тягнибок. :) Була така собі політична трійця, але оскільки ми з чоловіком більше симпатизуємо Тягнибокові - вирішили його назвати чимось середнім - Віктор Федорович Тягнибок. :) Він живий здоровий. Ще в нас є купа різних рибок - навть важко всіх перерахувати. Але в кожної є ім'я. Наприклад в нас є сом Сєрьожа 9названий на честь мого батька, який його нам подарував) і сом Гугл (коли його виймаєш з води він пищить). Ще ми пишаємося великими травоїдними піраніями - їх загальне ім'я - Млинці. Про риб і про догляд за акваріумом (нагадаю - він у нас кутовий на 190 літрів) я ще не раз розказуватимему на цьому блозі. І головним чином про дружбу і врожбу окремих видів риб, який неможна саджати в одну водойму. мали неприємний досвід (хоча продавці запевняли, що всі житимуть дружньо).

Мій пацюк Міккі

Це мій пацюк Міккі! До нас він потрапив достатньо банально і дивно водночас. Був початок року пацюка. Ми з чоловіком приїхали до його батьків в місто Українка (під Києвом). Над миколиними батьками жив і живе його друг зі школи - Сашко. Ми вирішили піднятися до нього в гості. піднялися, а він каже: "В мене для вас подарунок на Новий рік", - і витягає з піджака малесенького пацючка. ми були в шоці, бо зовсім ніяк не були готові до ТАКОГО подарунку. Довго відмовлялися. Микола, навіть, трохи полаявся з Сашком. Мовляв, такі подарунки робити неправильно. Але Сашко розказав страшну історію. він день тому був в Києві у знайомого - відзначав Новий рік. Там він побачив Міккі у трилітровій банці - зовсім голодного і бідолашного. Сашко пожалів пацючка і забрав його у горе господаря (господарю теж хтось подарунок на свято зробив). Потім пояснив, що тримати в себе він його не може, а знаючи, що ми з Миколою любителі тварин, вирішив, що Міккі в нашій хаті саме місце! Ми довго радилися. Миколина мама Ніна Миколаївна сказала, що вона його забере. Нам стало легше. ми забрали в Сашка Міккі. Спершу він жив у Ніни Миколаївни, потім переїхав до нас. Потім знову переїхав до Ніни Миколаївни. Вся наша родина його дуже сильно любить. І він нас також. він дуже розумна тваринка. За хромосомами пацюк один з найближчих родичів людини! Він живий і зараз. Старенький, кволенький, але щасливий та ситий.

Мій декоративний тхір Макар

Це мій друзяка - скажений і веселий тхір Макар! Не тваринка - а кубло позитиву!!! Більш енергійної тваринки годі й уявити! Макар народився 6 грудня 2008 року. Я давно придивлялася до цієї тваринки. Окрім того, що вони симпатичні, я ще й розуміла, що вони розумні. Чому? А тому що вони з родини собачих! тобто не гризуни, наприклад, а справжні хижаки! Так вже в природі повелося, що хижаки розумніші. :) Ми з Миколою довго виношували цю ідею і... нарешті вирішили звернутися до заводників. Просто ввели в Google Search "фретки Київ" і нам видало такий сайт: animal-planet.com.ua
Розводники виявилися дуже приємними людьми. Пояснили, що нам потрібно трошки почекати, оскільки тхорики тільки народилися і їх неможна відривати від мами. Ми чекали близько двох місяців. нарешті нас покликали вибирати фретку. ми були такі схвильовані... Прийшли до власників питомника, сіли навколішки на килим і нам винесли тазик! Так - тазик для прання!!! В тазику було 2 самці. Білий і наш - стандартного обарвлення. Я вже спершу знала, що хочу саме стандарта - бо мені здавалося, що вони найбільш наближені до природнього забарвлення. Макарчик тоді спав. натомість його білий братик жваво нами зацікавився. Ми взяли сонного Макара (який тоді ще не був Макаром) і поклали до коробки від взуття, наповненої махровими рушниками та вовняним шарфом. Сонного ми привезли його додому. Поклали йому до кліточки (її ми купили заздалегідь) іграшкового кролика і заселили Макарона. Перші тиждні він так гучно мукав!!! так гучно і чисто, як маленький ведмідь!!! Зараз він тільки балаболить, коли радіє. Смішна тваринка. :) Ім'я Макар йому вигадав мій батько. Він знайшов, що 6 грудня - день святого Макара. Також прочитав, що Макар - означає "Щасливий". Тому так і став Макар Макаром.

Мій карликовий кролик Вафля (порода баран)

Це моя злючка Вафля. Дуже цікаво вона в нас з'явилася. Ми з чоловіком працювали на програмі "Шанс" (телеканал "Інтер", потім "1+1"). У 5-му сезоні, на фінальному галаконцерті, поміж інших учасників брала участь молода співачка Тетяна Заєць. І я вигадала, щоб ведучі (кузьма "Скрябін" та Наталя Могилевська) оголосили про її вихід, тримаючи в руках іграшкового зайця. Однак, порадившись з режисером (Олександром Даругою), ми вирішили, що можна взяти і живого зайчика (в оренду). Так, на день Києва у 2006-го року ми вперше побачили Вафлю. Її привезли за лаштунки Палацу КПІ у маленькій коробочці. весь день бідолашна вона просиділа під колонками, з яких лунали фонограми пісень учасників Шансу. тож який в неї має бути характер? Звичайно вона злюка! :) Після концерту Микола (мій чоловік) запропонував її залишити в нас. Наталя Могилевська про це почула і стала просити нас продати їй Вафлю. Після жартівливих суперечок Вафля залишилися жити з нами. нехай зла - але наша! :)

Мій англійський кокер спаніель Гоша

Це мій брат і найкращий друг. Англійський кокер спаніель Гашиш (за паспортом Гоша). Гоша народився 1 січня 2001 року - в перший день тисячоліття. Він і справді собака нового покоління - дуже прогресивний. З Гошею ми прожили разом мої найбожевільніші (в позитивному розумінні) роки. Мої університети, кохання, розставання з коханими, нові зустрічі, подруг, їхню зраду, зйомні квартири, перші кроки на роботі, мої кар'єрні звершення, і все-все-все найприємніше і найболючіше, що поки було в моєму житті. Ми з ним справжні друзі.